PL  RU  EN  FR  UA  SR

ІКОНОСТАС СВІТЛА


АДАМ СТАЛОНИ-ДОБЖАНСЬКИЙ




ЛИСТУВАННЯ АДАМА СТАЛОНЫ-ДОБЖАНСЬКОГО З КАРДИНАЛОМ КАРОЛЕМ ВОЙТИЛОЮ

АРХІЄПИСКОП КАРОЛЬ ВОЙТИЛА

Митрополит Краківський

Краків, 25. VI. 1965

 

Шановний Пане Професоре

 

буду дуже вдячний, якщо Ви будете ласкаві прислати мені в письмовій формі хоча б в загальному начерку свої зауваження, які Ви висловили під час нашої зустрічі в березні.

 

З найкращими вітаннями

/-/ Кароль Войтила – архієпископ.

 


 

Ваше Преосвященство

КСЬОНДЗ АРХІЄПИСКОП КАРОЛЬ ВОЙТИЛА

Митрополит Краківський

 

 

НАЙДОСТОЙНІШИЙ АРХІПАСТИР!

 

 

У відповіді на Ваше питання про вплив християнства на сучасне мистецтво відповідаю.

 

Вважаю, що нині в мистецтві інспірація християнства є майже відсутня, цього натхнення не має навіть в творах, які постають на безпосереднє замовлення і потреби Костелу і вірних.

 

На такий стан речей мало вплив зарозуміння віків «ніби християнських». Ми стоїмо перед щасливими часами, коли треба видобувати даний там талант у ділянці мистецтва та чекає на нас справа повторного відкриття автентичних скарбів. Неупорядковані поклади побожних тексів й образів закривають стовпи Господньої молитви і виразні споглядання святих, навіть таких як свята Тереза, або святий Станіслав. Ці автентичні, документальні споглядання святих, які спрямовані на нас, нині лежать з боку, а в костелах продають фальсифіковані манекени. Часом тільки на коротку мить, тільки вибранці, можуть з ними зустрітися. Я сам малював до вівтарів рисунки, які не мали жодної вартості, тому що тоді я ще не пізнав правдивих. Правдиві, святі образи, я перший раз колись випадково побачив в газеті. Відкрити правдиві споглядання святих стараються і художники, і християни. Житія й ікони, які дочекалися публікації в різних виданнях, як правило не завжди є вдалими і вони ще нікого до церкви не привели, а навіть на відворот.

 

Треба явно визнати, що сакральна інспірація існує і поставити її понад будь-якими проблемами щодення. Треба авторитетно і конкретно всюди і постійно вказувати на присутність цього натхнення, або його відсутність в творах так в давніших, як і в тих, що постають сьогодні для церковних і приватних потреб.

 

Треба пояснювати значення краси релігійних, апостольських, суспільних і культурних цінностей, які дає це натхнення та одночасно підкреслювати величезні втрати, що є наслідком занедбань і егоїзму в цій ділянці.

 

На семінарах і конференціях всіх рівнів, в публікаціях і під час проповідування слова Божого треба нагадувати, що мистецтво в Костелі не є розкішшю, яка має на меті заспокоювати нашу амбіцію і смак, але повинно так само як кожна інша діяльність людини відповідально і свідомо брати участь в місії Костелу. Крім того, є вона тестом нашого релігійного життя, документує його автентичність і рівень та показує світу наші заміри, навіть не свідомі, і передовсім дає відповідь на питання: чиєї, ми християни, шукаємо хвали в нашому атомному віці.

 

Треба старанно викорінювати опортунізм, простацтво, погану якість, снобізм і т.д. – це все, вже так давно у цій ділянці в Костелі прижилось. Краще позбавити дітей книжечок з малюнками, полишити голими вікна і стіни храмів, ніж заповнювати їх неправдою, недбальством, зарозумінням. Це не є радикалізм, але розсудливий і сумлінний розрахунок.

 

Художні заміри і форми творять зміст і придатність. Тільки так поставлена і зрозуміла справа ефективно поєднає зусилля інвестора і творця. Творець, який розпочинає труд і боротьбу за суть часто порушує спокій і вигоду інвестора, але коли суть для обох є річчю найважливішою, зменшуються також різниці смаків і непорозумінь. Коли по суть сягає інвестор, знаходяться віддані творці, але коли інвестор не захоче піклуватися про неї, тоді появляються жонглери, які граються змістом і святістю.

 

Нині нам часто бракує релігійного народного мистецтва – того джерела безпосередності й щирості, тим більше чистого, бо анонімного. Естетичні й теоретичні твори і спори на інтелектуальних вершинах тільки поглиблюють фатальне непорозуміння. Ми марнуємо час, єдину нашу власність і шанс. Досягає нас тінь вавилонської вежі. Творці виславляють себе і кадять своє ремесло. Церковні інвестори, незважаючи на очевидні катастрофи, не ставлять перед собою елементарних питань, проблем, але дискутують і хочуть вирішувати про те, до чого вони не є професійно підготовлені. Вірні бродять самопас по мілководді посвячених звичок, самовпевнені, спокійні й випадають за борт на найменшому повороті.

 

Це правда, що християнська й мистецька свідомість нині є безсумнівно більшими і яснішими ніж були в останніх епохах, але ця свідомість не має відповідних основ, її масштаб і розвиток є надто маленькими, щоб спротивитися швидкості суспільних і цивілізаційних змін та безперервній, організованій, повсюдній повені безбожної лінії друку ілюстрацій, кінотеатрів і телебачення.

 

Збереглося багато геніальних поглядів на суть високого церковного мистецтва, збереглося, незважаючи на різні події, багато прикладів релігійного народного мистецтва. Ці твори науковці і працівники музеїв, які підходять до своєї праці з відданістю гідною наслідування, нині зводять в каталоги і детально описують, з врахуванням історичних і формальних аспектів. Не один світський опис твору відкриває забуту християнами іконографічну і церковну сутність, часто майже догматичну.

 

Всі твори від імені своїх творців чекають на нас, на Церкву, щоб їх наново відкрила, показала упертому світу їх джерела постання, власне християнське, екуменічне натхнення.

 

 

Краків, 1965.

 


| ГОЛОВНА | КОНТАКТ | НОВИНИ | ХУДОЖНИК | ТВОРЧIСТЬ | КАТАЛОГИ I ДРУКИ | ФIЛЬМИ | ВИСТАВКИ | ПАТРОНАТИ | Deep. © 2011-2017