PL  RU  EN  FR  UA  SR

ІКОНОСТАС СВІТЛА


АДАМ СТАЛОНИ-ДОБЖАНСЬКИЙ




ВІТРАЖ

Вітраж – це картина створена свинцем, мальований суцільним світлом забарвленого скла, замурований у кам’яних; рамах; архітектури. Мур, метал, скло і... світло. Ці різні матеріали вимагають окремої, властивої тільки вітражу, пластичної форми. Кожен день і година, а навіть мить безперервно змінює картини зі світла у склі й металі – невловимо їх освітлює, запалює і, так розпалені... перелітна хмара беззвучним віддихом гасить, насичує зовсім іншою глибиною... по-іншому – на світанку, по-іншому − ввечері. Вітражі змінюються самі, змінюють настрій оточення, є вихідною точкою інтер’єру. Їх вставляють не лише з метою освітлення інтер’єру, але й для того, щоб зачинити вікна, а людині, яка входить до храму – допомогти зосередитися, дати їй можливість заново подивитись на світ і на саму себе.

 

Натуралізм не може пояснити і пропагувати різні поняття. Описове уявлення про річ і ситуацію можна заспокоїти лише енциклопедично та запропонувати мізерне задоволення з огляду, чи навіть дати щось, що не перестає жити власним життям, не порушує нашого спокою, не вимагає від нас зайняти становище. Отож, декораційність структури і абстрактне розуміння, експресія рисунка і кольору, одним словом все те, що дозволяє створити метафору, синтез, та свободу скорочення й інтерпретування в пластичному оповіданні, все, що може перенести оповідання на площину виклику – повинно бути прикметою сакрального вітражу.

 

Інший вітраж властиво не появився. Міщанські теми і спроби перенесення станкового натуралізму і його сецесії до описуваної техніки малярства не дали бажаних результатів. Незважаючи на це, властивий вітражу абстрактний вимір і по нині сприймається як нелояльність щодо так званої «правди».

Тих, які домагаються імітаційної правди, зовсім не обурює навіть найбільш довільна інтерпретація дійсності і повна абстракція в орнаментальних композиціях. Отож, абстракція орнаментів також нічого від нас не вимагає, живе ритмом власного, байдужа до всього. Такий орнамент людина творить не лише і не передовсім для декорації. Людина і СЛОВО творять нероздільну цілість. Поряд з картинами, постатями, поглядами і жестами, власне літера є постійно живою, експресивною пластикою. Вона непомітно зневолює наші думки і вводить до писемного світу, світу, неповторність якого полягає в тому, що читач сам собі творить підказані картини.

 

Кольоровий проект вітражу, точно повторюючи своїми формами і розмірами віконне світло, вітражист виконує у натуральну величину. Зміст і композиція вітражу до даного вікна окреслюють архітектонічну ситуацію і характер та функцію розглянутого об’єкта або його частин. Міцність скла і свинцю, а також техніка різання шиб впливають на пропорції і рисунок деталей та цілісність. Залізна конструкція є інтегральною частиною композиції. Рисунок свинцю і заліза переноситься з картону відразу на два листки паперу. Більш тонкий папір знизу буде картою проекту, а товстіший служить для вирізання шаблонів по склу. Подвійний, пружний ніж, яким вітражист ріже по контурах рисунка свинцю, відрізає смужку паперу, яка відповідає товщині свинцевих форм розміщених між скельцями. Після вирізання, шаблони розкладають на карті – кожен на своєму, означеному номером місці. На основі кольорового картону добирають, а на основі шаблонів, вирізають скельця з кольорових пластин, і кожен шматочок разом зі своїм власним шаблоном знову укладають на певному, означеному місці.

 

Палітра кольорів скла є необмеженою. Кольорові шиби бувають різної товщини, з гладкою і нерівною поверхнею, одношарові, плівчасті, багатошарові; їх виливають на заводах − вручну, або механічно вальцюють. Багатошарові шиби можна пізніше опрацьовувати кислотами, з метою усунення часткових нашарувань кольорових площин, або виведення рисунка. Рисунок зі свинцю можна доповнити додатковою графікою – фарбою, виготовленою з окису заліза, гуміарабіки та оцту з водою, яка наноситься пензлем. Кожна частка скла одразу повертається на своє означене номером на карті місце. Згідно з цією картою, скельця приклеюють пластиліном або воском на станку, тобто матову шибку, яка дасть можливість зробити коректу цілісності картини і підібраного скла. У випадку «випадання» якогось скельця, або цілого фрагмента, з цілісності сприйняття картини, вітражист мусить знайти відповідні шаблони на карті і ще раз вирізати скляну шибку для заміни. Барвистий картон, який є основою для підбору скла, є першим кроком творення кольорової композиції. Однак фарби на папері не можуть показати ефектів і кольорів кольорового скла. Після проведення корективів цілість «патинується», використовуючи гумову фарбу з додатком емалі. Рисування на патині (фактично, це тільки роз’яснення цілісних партій скла, прошарку патини), приносить дальші рисункові ефекти.

 

Шибки, які вже становлять частину композиції, майстер обережно вкладає партіями, в порядку якого вимагає зображення картини, на невеличких, ізольованих гіпсом залізних плитках, і на них випалює скло в печі, в температурі, яка доводить розтоплює скло до рідкого стану, і фіксує рисунок графіки й патини. Сполучна речовина згоряє, а суміш фарби з емаллю під своїм тягарем потопає у склі. Після випалювання скла в печі, його поміщають у холодильну камеру. Буває, що підчас вистигання, воно тріскає і тоді треба весь процес повторити з самого початку. Коли скло охолоне, шибки знову ставлять на карту, але цього разу вже без шаблонів. Далі скляні фрагменти треба оправити, вкладаючи їх по черзі. З’єднують їх, вправляючи в свинцеві форми різної товщини – від 6 до 14 мм. Більш грубими формами можна виділяти окремі сцени, постаті. Натомість, більш тонкі, використовуються всередині сцен і постатей. Фрагменти свинцевих форм з’єднують спаюванням олова з обох сторін вітражу. Потім загинають свинцеві поля до шибок різної товщини. Так монтують великі фрагменти, крім цього їх треба ущільнити суриковою замазкою. Перед тим як висохне замазка, майстер чистить крейдою, тирсою і шматками (чого?).

 

Тепер залишається тільки обережно «запакувати» вітраж (кожний фрагмент окремо), до вистелених соломою дерев’яних скринь і вислати до замовника. Вже на місці, вітраж монтують в вікні в залізні рами і замуровують. Щойно лише тепер автор може провести кінцеву коректуру твору.

 

Адам Сталони-Добжанський


| ГОЛОВНА | КОНТАКТ | НОВИНИ | ХУДОЖНИК | ТВОРЧIСТЬ | КАТАЛОГИ I ДРУКИ | ФIЛЬМИ | ВИСТАВКИ | ПАТРОНАТИ | Deep. © 2011-2017