PL  RU  EN  FR  UA  SR

ІКОНОСТАС СВІТЛА


АДАМ СТАЛОНИ-ДОБЖАНСЬКИЙ




ГОЛОВНА

Адам Сталони-Добжанський (1904–1985), художник, графік, реставратор пам’яток мистецтва, професор Академії мистецтв у Кракові. Народився 19 листопаду в Мені в Чернігівській губернії (нині Україна). Найстарший син Фелікса (помер 1927 р.) – судді в Чернігові, поляка, римо-католика, внука засланця Січневого повстання 1853 року та Анни, дівоче прізвище Коваленко (померла 1944 р.), українки, старообрядниці. Сестра митця – Алевтина (1906–1978), філолог російської мови; брат – Северин (1908–1985), юрист, адвокат.

 

У 1906 році сім’я Сталони-Добжанських переїхала до повітового містечка Чериків (нині Білорусь), а після 1917 року знову повернулася в Україну й оселилася у батька матері – Корнія Коваленка в Прилуках. Під час драматичних років революції і громадянської війни, маючи 13 років, А.С.-Д. був змушений піти до фізичної праці, щоб утримати безробітних батьків і молодшу сестру і брата, а вечорами вчився малювати під керівництвом М. Хітагурова і А. Скаллона.

 

У 1922 році потрапляє до лікарні у Києві, причиною чого були укуси скаженої собаки. Там віднайшов свою родичку Феліцію Янковську, яка допомогла сім’ї Сталони-Добжанських полагодити формальності пов’язані з репатріацією. У березні 1923 року А.С.-Д. разом з родиною виїжджає до Польщі і поселяється в Мєхові, де його батько отримав посаду слідчого судді. В місцевій чоловічій гімназії А.С.-Д. виконав свою першу поліхромію в шкільному актовому залі.

 

У 1927 році розпочинає навчання в Академії мистецтв у Кракові, в класах професорів Владислава Яроцького, Фридерика Паутсха й Іґнатія Пєньковського. Ходить на лекції проф. Ксаверія Дуніковського і Юзефа Мегоффера. Особливу увагу приділяє практичним заняттям у ділянці мистецтва шрифтів, під керівництвом проф. Людвіка Ґардовського, з яким пізніше його поєднала багатолітня співпраця.

Ще під час навчання, у 1929 році, А.С.-Д. бере участь у Виставці мистецтва, у відділі «Гарна книжка» що відбувалась в рамках Загальної крайової виставки в Познані. В 1931 році отримав грамоту краківської Академії мистецтв за працю в ділянці графіки і мистецтва шрифтів. Диплом про закінчення вузу отримав у 1933 році.

 

Під час навчання в академії, у 1932–1933 роках, А.С.-Д. разом з Яном Ціхонєм реставрував середньовічну поліхромію дерев’яного костелу в Гаркловій на Підгаллі, яка пізніше була подарована Національному музею у Кракові; у 1934 році відновлює готичне розп’яття і працює в колективі проф. Юзефа Мегоффера під час реставрації поліхромії в костелі парафії в Турку. У 1934 році разом з Людвіком Ґардовським отримує ІІІ нагороду архітектурно-урбаністичного конкурсу на проект оформлення оточення кургану Юзефа Пілсудського у Кракові.

 

В міжвоєнний період працював над поліхромією в костелах в Болешині й Порембі Ґурній (1935) та в Тучині (1937) і самостійно і в колективах. Перед самою війною, у 1939 році виконував поліхромію в костелі в Добомилі на Україні (нині реставрована). Під час війни А.С.-Д. не перестав працювати в костелах і церквах. В бернардинському костелі в Радомі продовжував розпочату у 1938 р. реставрацію старовинної готичної скульптури та разом з Віктором З. Ланґнером виконав поліхромію цього костелу (нині, окрім бічної каплиці, замальована). Крім цього у 1943 р. працював над поліхромією в костелі в Бобіні та у церкві в Тернополі.

 

Вже після війни, восени 1945 року А.С.-Д. отримує посаду на Факультеті архітектури Гірничо-металургійної академії у Кракові (нині Краківський політехнічний інститут). З 1947 року починає працювати в Закладі мистецтва шрифтів в Державній вищій школі пластичних мистецтв. З 1957 року, коли цей Вуз знову отримав попередню назву – Академії мистецтв у Кракові, займає посаду керівника самостійної Кафедри мистецтва шрифтів. У 1979 році виходить на пенсію. З огляду на свою працю і діяльність в Церкві, незважаючи на багаторазові спроби сенату Академії мистецтв, йому так і не надали звання професора.

 

Паралельно з дидактичною роботою, А.С.-Д. постійно творив монументальні композиції сакрального мистецтва. Виконував поліхромію, вітражі, мозаїки для католицьких костелів, православних монастирів і храму євангелістів у Варшаві. У 1945 році, разом з Людвіком Ґардовським виконав розписи в каплиці св. Шимона в Ліпниці в костелі отців бернардинів у Кракові, у 1946–1947 закінчив розпочату ще у 1943 році поліхромію костелу парафії в Бобіні біля Прошовіц. У 1945 році, з нагоди свята св. Варвари в Гірничо-металургійної академії у Кракові, виконав свій перший вітраж (у співпраці з Л. Ґардовським), на якому була зображена покровительниця шахтарів св. Варвара (вітраж цей був усунений у 1952 р. і до 1981 р. зберігався в костелі св. Варвари).

 

В 1950–1956 роках з рекомендації пані Желенської – власниці найвідомішої краківської майстерні вітражів, у якої виконували свої праці Станіслав Висп’янський і Юзеф Мегоффер, А.С.-Д., створив вітражі для костелу парафії в Тшебовніску біля Жешова. Ця праця остаточно сформувала зацікавлення митця вітражами. У 1950–1964 роках він виконав комплексні вітражі для костелу в Завєрці, а у 1953–1955 для церкви в Городку Білостоцькому. У 1953–1961 роках виконав поліхромію і вітражі для костелу в Розвадові, а у 1958–1967 – вітражі вікон на хорах кафедрального готичного костелу в Нисі. У 1964 році творить вітражі для православного кафедрального собору у Вроцлаві і для храму євангелістів у Варшаві. У 1969–1970 роках працює над розписами і поліхромією костелу в Тенчинку, у 1973–1978 – виконав вітражі й поліхромію костелу парафії в Козах біля Бєльска-Білої, вітражі і розписи церкви на Волі у Варшаві, а у 1979 році – вітражі костелу в Вільковіцах біля Бєльска-Білої та в костелі в Ярославі.

Крім вітражів, творить також монументальну поліхромію, зокрема, у 1954–1955 роках в церкві в Міхалові біля Білогостоку. У 1960 році, разом із своїм учнем, приятелем і багатолітнім співпрацівником Юрієм Новосельським, виконав розписи в православній святині на Святій Горі Грабарці та в церкві в Біломустоці – Дойлідах (нині знищена). Був автором мозаїк в костелі в Ґолчі біля Мєхова (1949) та в православних кафедральних соборах у Вроцлаві і Варшаві.

 

Крім сакральних праць, підготував графічні проекти альбомів Яна Матейка: «Одяг в Польщі 1200–1795» (Краків, 1967) та «Лики польських королів» (Краків, 1969), а також книжки ксьондза кардинала Стефана Вишинського «У світлі тисячоліття» (Краків, 1961), ксьондза кардинала Кароля Войтили «Любов й відповідальність» (Краків, 1962). На основі проекту А.С.-Д. була виконана меморіальна дошка присяги Тадеуша Костюшка на площі Головний Ринок у Кракові. Митець був автором проектів вишивок і літургійних риз для монастиря отців реформаторів у Кракові та прапорів Гірничо-металургійної академії у Кракові і Центру нафтової промисловості – CPN.

 

У 1956 році режисер Ян Ломніцький зняв документальний фільм про вітражі церкви в Городку Білостоцькому, який отримав нагороду на кінофестивалі у Венеції.

 

Перша індивідуальна виставка А.С.-Д. відбулась у 1957 році в Палаці мистецтв Товариства приятелів мистецтва у Кракові. Друга, й водночас остання, виставка була організована у 1960 році в Катовицях. З огляду на церковну тематику виставки, вона була закрита цензурою відразу після вернісажу, а її каталог, який цензори назвали «молитовником», конфісковано. Після цієї виставки було заборонено публікувати твори і організовувати виставки митця. А, після отримання запрошення до співпраці від відомої американської фірми-майстерні вітражів «The Willet Staind Glass Windows», А.С.-Д. заборонили виїжджати і висилати свої твори за кордон. Щойно у 1981 році, після постання «Солідарності», відкрито виставку творів митця в клубі Краківського політехнічного інституту, а у 1988 році відбулась посмертна виставка А.С.-Д. в Парижі в залах Центру культури монастиря отців павлінів.

 

А.С.-Д. – один із піонерів екуменічного руху в Польщі. Він був світським дорадником Митрополичої ради Польської Автокефальної Православної Церкви, а також членом мистецької ради краківського митрополита кардинала Кароля Войтили. Помер 22 березня 1985 році у Кракові.

 

Сигнатура митця має вигляд сплетених букв його імені й прізвища АSD, представлених у формі готичної ажурної різьби, яка нагадувала човен святого апостола Петра, розміщеного на рівнобедреному хресті.


| ГОЛОВНА | КОНТАКТ | НОВИНИ | ХУДОЖНИК | ТВОРЧIСТЬ | КАТАЛОГИ I ДРУКИ | ФIЛЬМИ | ВИСТАВКИ | ПАТРОНАТИ | Deep. © 2011-2017